Стаття розглядає ліберальну диктатуру як матеріалістичний світогляд, що включає в себе капіталістичну світ-систему з трьома рівнями. Ця система базується на експлуатації ресурсів країн периферії та напівпериферії для побудови нової промисловості зразка 4.0, що вже практично не вимагає людської праці. Це призводить до висмоктування ресурсів з сотень народів та вкладання їх у проекти, що належать кільком десяткам найменш добропорядних корпорацій.